27 жовтня в Україні відзначають День української писемності та мови, а
також День пам’яті преподобного Нестора Літописця — людини, завдяки якій ми
маємо перші писемні свідчення історії нашої землі.
Це чудова нагода нагадати, що мова — це не просто засіб
спілкування, а жива пам’ять народу, його душа, історія та сила. Вона – доказ того, що ми є і будемо. Кожне українське слово
сьогодні – це акт спротиву. І це маленький крок до перемоги.
Мова - це не граматика і не правила
підручника.
Це голос нації. Її пам’ять. Її
фундамент.
Коли вона сильна - ми сильні.
Коли слабка і роз’єднана - країна
вразлива.
Коли ворог прийшов, він говорив не
тільки зброєю - він говорив мовою.
Бо знав: посіявши сумнів у слові - можна
послабити народ.
Але він прорахувався.
Так, у нас досі є ті, хто соромиться
української.
Ті, хто каже: «мені важко», «я звик
інакше».
Ті, хто на українську реагує агресивно.
Але мова - не про зручність.
Вона про гідність.
Грамотність - це не обов’язок, це стиль.
Мова - це наш вибір.
Мова - це наша сила.
І поки ми говоримо українською - нас не
зламає ніхто.
Українська мова - це ДНК нації.
Це сучасно. Це наше. Це стиль життя.
Щорічно у цей день проходять заходи, які популяризують українську мову. Зокрема, традиційно проводять Всеукраїнський диктант національної єдності.
























































