Під Крутами бій, під Крутами кров…
Про давню трагедію згадаю знов.
Під Крутами смерть, під Крутами плач…
І кулю у серце націлив палач.
Під Крутами юність, під Крутами сум.
Над життям юнацьким надруга і глум.
Під Крутами розум і нації цвіт...
29
січня 1918 року в історії України з’явилася нова сторінка, щедро полита молодою
кров’ю, назва якої – Крути!
У той день під селищем Крути поблизу села
Пам'ятне (130
кілометрів на північний-схід від Києва) чотирьохтисячна
більшовицька армія Михайла Муравйова зіткнулася із загоном з київських
студентів і бійців вільного козацтва (близько трьох сотень осіб), що захищали
УНР.
Крути – це великий перелом на межі двох
століть. Ми вчитуємось у цю сторінку історії. Читаємо і не розуміємо: чому так
сталось? Чому ніхто не помітив у той радісний час визволення України, що на
нашу землю насувалась чорна тінь?
Більшовицька Росія
не змогла змиритися зі створенням Української держави. Її становище
ускладнювалось тим, що Центральна Рада, якій належала влада в Україні,
зволікала з вирішення багатьох надзвичайно важливих, термінових питань. Саме
цим скористались більшовики, щоб проголосити в Українській Народній Республіці
радянську владу. Більшовики почали застосовувати великі військові сили і рушили
до Києва…
98 років
тому 300 “мучнів українських” пішло в безсмертя. Юнаки-герої показали
приклад мужності, відданості і незборимості духу. Герої не вмирають. Вони
живуть у пам’яті і справах наступних поколінь.
Любіть Украну, як вірні сини,
Віддати життя їй готові,
Як юні сини, що життя віддали
Під Крутами всі,
як герої.
“Для Вас ця могила навіки залишається полум’ям віри…
Діти України… вона буде тим дзвоном…, що не дасть спинитись…, не дасть забути…
Будьте певні, шановні герої, що ваша смерть недаремна. Вона жива і житиме
довіку – вільна самостійна Україна! “
М. Грушевський
