Пам'ятаємо...

 

Гідність і свобода понад усе!

 

21 листопада - День Гідності та Свободи в Україні. Одне із знакових державних свят встановлене на честь двох революцій - Помаранчевої 2004 року та Революції Гідності 2013-го. У цьому році відзначаємо перший ювілей Революції Гідності - 10 років. 

 10 років тому, 21 листопада 2013 року, на майдан Незалежності у Києві вийшли кілька сотень людей, щоб висловити свій протест проти рішення влади, яке загрожувало Україні втратою незалежності та перекреслювало її європейське майбутнє. Того листопадового вечора ніхто не здогадувався, що в історії не тільки України, а й усього світу починається новий етап і що події, які відбуватимуться наступні 94 дні – перший крок на шляху до драматичних геополітичних змін. Їх тригером стало продовження боротьби українського народу, що велася не за матеріальні блага чи владу, а духовні цінності – Гідність і Свободу. Цінності, про які у Європі не говорили, бо вважали їх очевидними, про які в росії мовчали, бо вважали їх небезпечними.

    Гідність і свобода — це портрет сучасного українця. Кожного — військового, рятівника, поліцейського, волонтера й лікаря, енергетика й залізничника… Це незмінна характеристика нас усіх як народу. Нашої сили й волі, нашої наснаги до боротьби, нашої сміливості й уміння усілякими засобами протистояти ординській навалі.

   Гідність і свобода, воля і незалежність, права людини — це цінності, що визначають фундамент української нації та крізь століття вели покоління наших предків до мети: соборної незалежної держави. Це цінності, що плекали мрію, будували шлях до її втілення й нині дають силу та мужність захищати рідну землю від ворога.

Герої не вмирають...

 

Щирий, добрий, порядний. Вірний товариш і побратим – так згадують Володимира Нестеровича із села Теклівка Копичинецької громади рідні, друзі, односельці, побратими.

Володимир воював на пекельному Бахмутському напрямку. Ще 30 січня з ним обірвався зв’язок. Відтоді вважався зниклим безвісти. У рідних жевріла тоненька ниточка надії: «А раптом Володя живий?»

На жаль, 14 листопада підтвердилось найжахливіше – Володимир, наш випускник, загинув.

Шкільною родиною ми гідно зустріли тіло  Героя з прапорами, лампадками та квітами у руках, стоячи на колінах та схиливши голови у скорботі.

Учні та вчителі провели воїна-Героя Володимира дорогою до його рідного села Теклівка, а на похороні до його останнього місця спочинку на місцевому цвинтарі.

Низький уклін і щира подяка воїну-захиснику Володимиру!

Вічная пам'ять і слава нашому ГЕРОЮ!